вставність

вставність
(уста́вність), -ності, ж.
Властивість за знач. вставний (уставни́й).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужна курсовая?

Смотреть что такое "вставність" в других словарях:

  • уставність — див. вставність …   Український тлумачний словник

  • дивитися — дивлю/ся, ди/вишся; мн. ди/вляться; недок. 1) куди, на кого – що, в що. Спрямовувати погляд, прагнучи побачити кого , що небудь. || без додатка. Бути з розплющеними очима; мати змогу бачити. || Про очі. || Підглядати, заглядати туди, де є щось… …   Український тлумачний словник

  • подумати — аю, аєш, док. 1) перех. і неперех. Дійти до якоїсь думки; зробити умовивід. || Розмірковуючи, припустити що небудь. || Скласти яку небудь думку про кого , що небудь. 2) неперех. Спрямувати свої думки на кого , що небудь. || Згадати про кого , що… …   Український тлумачний словник

  • слово — а, с. 1) Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об єктивного світу. || Заклинання, що, за марновірним уявленням, має магічну силу. || В обчислювальній техніці – послідовність символів ( літер ) для… …   Український тлумачний словник

  • той — I того/, ч., та, тіє/ї, рідко то/ї, заст. ті/ї, ж., те, того/, с.; мн. ті, тих; займ. 1) вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); прот. цей (у 1 знач.). || Указує на відрізок часу, який передував… …   Український тлумачний словник

  • знати — зна/ю, зна/єш, недок. 1) перех., також про кого – що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого , що небудь. || що за ким, перев. із запереч. част. не – вважати щось властивим кому небудь. •• Зна/ю я вас ірон. уживається як вияв… …   Український тлумачний словник

  • сказати — скажу/, ска/жеш, док. 1) перех. і неперех. Передати словами думки, почуття тощо; висловитися, повідомити усно що небудь; промовити. || на що. Відповісти; висловити свою думку про що небудь. || Переказати, передати на словах щось кому небудь. ||… …   Український тлумачний словник

  • хотіти — хо/чу, хо/чеш (розм. хоч), хо/чемо, хо/чете (розм. хо/чте), недок. 1) чого, з інфін., із спол. щоб, як і без додатка. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.). || Мати бажання відчути, пізнати що …   Український тлумачний словник

  • головний — а/, е/. 1) Прикм. до голова 1). 2) Який рухається попереду чого небудь; передній. 3) Найважливіший, основний, суттєвий. || у знач. ім. головне/, но/го, с. •• Головна/ тона/льність муз. а) тональність, у якій викладається і зазвичай закінчується… …   Український тлумачний словник

  • правда — и, ж. 1) Те, що відповідає дійсності; істина. || Певна сукупність достовірних відомостей про що небудь. || Дійсний стан речей. Дійти правди. 2) Правдивість; правильність. || чого, у знач. означ. Який відповідає істині, дійсності. 3)… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»